Робота присвячена моделювання збудження біотканини та розповсюдження по її поверхні автохвиль коливання. Проведено аналіз виникнення електричних ревербераторів на збудженій поверхні серця. Показано, що еквіпотенційні лінії з однієї сторони нескінченно намотуються на ядро ревербератора радіусом r0, із іншої сторони - відходять від ядра зі зростаючим кроком. Показані умови коли ревербератор може зберігати та не може зберегти свою спіральну структуру. Визначено, що тільки 0,025% всієї енергії потенціалу дії укладено в електромагнітному полі усередині волокна; основна енергія зосереджена усередині мембрани